Верховна Рада України ухвалила закон «Про внесення змін до Закону України „Про увічнення Перемоги у Великій Вітчизняній війні 1941-1945 років” (щодо порядку офіційного використання копій прапора перемоги).

Даним законом передбачено, що “Прапор Перемоги є символом перемоги радянського народу та його армії і флоту над фашистською Німеччиною в роки Великої Вітчизняної війни. Зовнішній вигляд копій Прапора Перемоги має відповідати вигляду штурмового прапору 150-ої ордена Кутузова II ступеня Ідрицької стрілецької дивізії”.

Цим законом передбачено, що використовуватимуться копії Прапора Перемоги біля Вічного вогню, могил Невідомого солдата і Невідомого матроса.

Крім того, передбачається, що він використовуватиметься під час урочистих заходів, присвячених Дню Перемоги, які проводяться органами державної влади, органами місцевого самоврядування, організаціями, громадськими об`єднаннями, покладання вінків до Могили Невідомого Солдата в місті Києві й іншим пам`ятникам Великої Вітчизняної війни 1941-1945 років у День Перемоги й інші дні, пов`язані з подіями Великої Вітчизняної війни 1941-1945 років – Дні визволення та Дні оборони населених пунктів від німецько-фашистських загарбників.

Крім того, передбачено офіційний підйом у День Перемоги копій прапора перемоги на будинках (щоглах, флагштоках) поряд з Державним прапором України.

На скільки я розумію, цього року держава ввела чітке обмеження щодо використання прапорів 9 травня. Це державний прапор України і тепер ще “Прапор Перемоги”. Також, я твердо переконаний, що під час заходів ми знову побачимо на флагштоках прапори неіснуючого СССР, або просто червоні полотнища.

Що робити законослухняним громадянам 9 травня, коли побачать перед собою прапори СССР, або червоні полотнища – нести їх до органів прокуратури, викликати міліцію, чи просто зривати? Яку відповідальність понесуть ті, хто порушуватиме вимоги Закону? Адже, у вищезгаданому законі не передбачено такої символіки на 9 травня.

P.S. Ми живемо у неправовій країні, в якій ще жодна влада не намагалася консолідувати власний народ і якій, власне не потрібна така консолідація. Чому? – я думаю, більшість громадян України знає відповідь на це запитання.

Тарас Токар